Адвокація науки під час воєн і криз: блог Олени Зіненко

Олена Зіненко, медіадослідниця в ZOiS — Центрі східноєвропейських та міжнародних студій, а також викладачка журналістики, PR та медіакомунікацій в ХНУ імені В. Н. Каразіна й Харківській державній академії культури. У проєкті займається напрямом комунікацій, а саме темою «Адвокація науки під час воєн і криз». Про методи, результати та висновки дослідження, читайте в інтерв’ю з Оленою.

Сьогодні життя інтенсифікується, рішення необхідно ухвалювати швидко, а інформування має бути ефективним: прозорим, зрозумілим і цілеспрямованим. Зараз динамічно розвиваються процеси медіатизації життя, війни, політики, культури, і наука не має бути осторонь — вона має бути видимою, інакше суспільство буде вважати, що її не існує. Така специфіка життя в інформаційному суспільстві.

Наука є суспільною цінністю, але вона «недокомунікована» — не висвітлена, недоговорена. Існує також проблема взаємодії та браку обміну думок у науковому середовищі, і це стосується насамперед обговорення потреб розвитку науки. Викликом у комунікації науки в Україні є необхідність вкладати складні змісти в прості форми, щоб економити час на спілкування. 

Значення комунікації в суспільстві є недооціненим, навіть не усвідомленим.

Вона сприймається як даність, щось, що має відбуватися само собою. В українському суспільстві комунікація науки є здебільшого ритуальною, і виключеними стають ті, хто не посвячений у цей сценарій взаємодії. Зараз немає часу на ритуали, зате є час на формування нової ефективної культури комунікації. 

Я долучилася до написання білої книги з теми «Адвокація науки під час воєн і криз». Це одна з книг, присвячених комунікації. Адвокацію науки ми розглядаємо як комплекс дій, спрямованих на те, щоб вплинути на владу, впроваджувати й реалізувати державну політику із захисту прав та інтересів науковців і мати підтримку та розуміння громадськості. 

Розглядаючи цю проблему, ми виходимо з того, що в Україні вже є досвід адвокації складних тем: захисту прав людини, протидії насильству, гендерній нерівності, впровадження інклюзії. Цей досвід досить успішний. Є також вдалі кейси адвокатування рішень щодо задоволення саме наукових потреб як у зв’язку із воєнним станом, так і раніше. Цей досвід не можна ігнорувати. Крім того, є дослідження та практика адвокації науки за кордоном. Ми апелюємо і до цього досвіду в розробці теми адвокації. 

Питанням також є те, чи все потрібно адвокатувати, тобто чи завжди необхідно лобіювати кардинальні зміни? 

Деякі механізми, закони, політики в Україні розроблені, але вони не впроваджуються з різних причин. Деякі інституції, що мають захищати права науковців, сприяти створенню простору ефективної та перспективної наукової роботи, не працюють. Деякі організації працюють разом з науковцями та показують неймовірні результати, але мало хто знає про їхній досвід. Важливим в розкритті теми адвокації я бачу фокус на людині — науковцеві, який або яка знають потреби для реалізації діяльності.

Добір методів та інструментів класичний для якісного аналізу. Це напівструктуровані опитування, експертні інтерв’ю, кабінетні дослідження законодавства та аналіз даних, обговорення теми в соцмережах. Ми працюємо як з окремими кейсами, так і з наборами даних, що потребує структурування та нелінійної інтерпретації. Це підхід «grounded theory», коли визначаєш напрямок через формулювання проблеми та ключового питання, після чого з’ясовуєш, які саме набори даних потрібні. На першому етапі ми зосередилися на дослідженні контексту першого року повномасштабного вторгнення, на другому етапі нам було важливо з’ясувати найкращі практики взаємодії між науковцями й стейкголдерами, бо в процесі адвокації дуже важливо мати бачення майбутнього — того як має бути в ідеальному світі. Ми фокусуємося не стільки на пошуку негативних прикладів, як на найкращих практиках комунікації. Але завдяки експертним інтерв’ю ми також зібрали живі історії, факти, проблемні ситуації, які проявляють бар’єри в комунікації, розриви в розумінні функціювання системи збереження, розвитку та відновлення науки.   

Кожна історія, якою поділилися науковці та науковиці, унікальна і значуща. Люди науки в умовах війни проявляють себе як особистості, що беруть відповідальність не тільки за себе, а за команду і навіть громаду. Часто це геройські вчинки, які можуть залишитися непомітними, якщо їх не адвокатувати: евакуація лабораторії, колекції в умовах окупації або під обстрілами, забезпечення прихистку для українців та для іноземних студентів, налагодження виробництва їжі для армії — цей перелік ми продовжимо в книзі. 

Варто зазначити, що ситуація, в якій опинилися вчені під час війни, почасти відкрила вікно можливостей для науки. В Україні це здебільшого про усвідомлення своєї значущості й визнання потреб. За кордоном ми змогли «зняти шапку-невидимку», позбутися тіні російської науки. Тепер ситуація змінюється, є більший доступ до інформації, до формування українського наукового порядку денного у світі. У цьому є свої ризики та пастки, але прецедент підвищення видимості української науки у світі існує. 

Наші наступні кроки спрямовані на цілі адвокації. Це великий обсяг роботи — від забезпечення реалізації права на свободу думки, розвиток, доступ до інформації, освіти та академічної мобільності до забезпечення трудових, соціальних прав, створення механізмів сталого розвитку наукових установ, доступу до участі в конкурсах і програмах локального, національного та міжнародного рівнів. 

У цьому напрямку є сенс говорити про просвітництво щодо адвокації в середовищі науковців. Необхідно налагоджувати кроссекторальну комунікацію через створення міжінституційних платформ, майданчиків для обговорення ключових викликів розвитку суспільства — проблем екології, інформаційної безпеки, формування іміджевих політик тощо.

Важливим підґрунтям має бути створення культури обговорення науки. Це стосується як перезавантаження підходів до організації обміну думками в академічному середовищі, забезпечення доступу до науки в школах та інших освітніх установах, так і розробки ефективної системи взаємодії з медіа. Нагальним для розвитку, відновлення та збереження науки є розбудова горизонтальних мереж, які б сприяли взаємодії зі стейкголдерами — владою, бізнесом і громадськістю.