Блог Григорія Роя: як комунікувати проблеми науки в небезпеці

Григорій Рій понад три роки працює в аналітичному центрі «ОсвітАналітика» Київського університету імені Бориса Грінченка, де разом із колегами готує матеріали про освіту. Окрім того, як історик викладає та пише колонки й матеріали для «NV Погляди», «Forbes Україна» та «Історичної правди». До проєкту Science at Risk долучився у ролі аналітика. А про те, що саме Григорій досліджує у проєкті, з якими труднощами зіштовхнулася його дослідницька група та який пласт роботи її ще очікує, читайте у цьому блозі.

У проєкті Science at Risk працюю у групі напрямку комунікації науки, який, на моє переконання, є важливим, а особливо в часи війни. Попри те, що кризові періоди призводять до погіршення фінансування та можливостей повноцінно проводити наукові дослідження, наука має структурувати складну суспільну реальність та допомагати боротися із поширенням псевдонаукових ідей та теорій, котрі заповнюють інформаційний вакуум. Крім того, наука повинна відігравати важливу роль, а можливо, і провідну, в протидії ворожій пропаганді. Адже коли йдеться про суспільства в стані війни, то ворог цілком може використовувати й використовує поширення вигаданих ідей для досягнення своїх військово-політичних цілей та дезорганізації населення. 

Вчасна та правильна комунікація наукових знань, популяризація якісних наукових досліджень у час катаклізмів та воєн серед громадян дозволяє заспокоїти суспільство, спростовує недостовірну інформацію та протидіє ворожій дезінформації. Як наслідок, це підвищує психоемоційну стійкість населення та дозволяє критично оцінювати ситуацію.

Я входжу до підгрупи, що працює над аналітичним документом про популяризацію науки в часи криз. Попередньо проаналізувавши стан наявних досліджень з цієї теми, ми дійшли висновку, що головною проблемою нашого дослідження є те, що наразі в Україні немає сформованого розуміння цінності науки як важливої складової сучасних держави та суспільства. Це нерозуміння ще й поглибилося під час воєнного стану, що призвело до поширення псевдонаукових теорій та ідей.

У межах підготовки білої книги маємо на меті дати відповіді на такі дослідницькі питання: 

1. Як змінилося українське науково-популяризаційне поле в часи пандемії та повномасштабного вторгнення (2020-2023) відносно більш стабільного періоду (2012-2019);

2. Як схожі проблеми долали наукові галузі інших країн; 

3. Як популяризація науки може протистояти російській дезінформації; 

4. Як українські популяризатори борються з пропагандою та дезінформацією; 

5 . Які інструменти наявні для фінансування популяризації науки в Україні, Польщі, Німеччині, США. 

У процесі дискусій у підгрупі ми дійшли висновку, що найбільш релевантним та дієвим методом нашого дослідження є напівструктуровані глибинні інтерв’ю із популяризаторами науки в Україні. Заплановано у межах роботи над білою книгою провести до 20 таких інтерв’ю. Їхній аналіз дозволить зібрати та систематизувати думки безпосередньо тих, хто популяризує науку в Україні. 

Для обрання респондентів наша підгрупа сформувала список українських популяризаторів науки, що налічує понад 150 ресурсів та окремих осіб. Основними критеріями обрання стали диверсифікація галузей знань та каналів комунікації з аудиторією, рік створення, кількість підписників та переглядів, тип контенту. Окрему увагу ми звертаємо на українські ЗМІ, які висвітлюють питання науки, та науково-популярні видавництва. Допоміжним методом є кабінетне дослідження, у якому буде проаналізовано міжнародний досвід популяризації науки під час криз та враховано досвід інших країн у підтримці напрямку популяризації науки.  

Поки ми перебуваємо на екваторі нашого дослідження, а саме на етапі проведення інтерв’ю та активного спілкування з українськими популяризаторами науки, важко робити висновки, але вже можна говорити про деякі попередні результати. Насамперед це те, що у розвитку напрямку популяризації науки в Україні умовно можна виокремити два періоди:

1. Стабільний (до пандемії), коли популяризація української науки лише зароджувалася, починала опановувати нові канали комунікації з аудиторією та набувати системних рис; 

2. Кризовий, коли через стрімке поширення захворюваності на коронавірус та повномасштабне вторгнення російських військ 24 лютого 2022 року українська наука та суспільство опинилися під загрозою, з одного боку, а з іншого — отримали нові можливості для швидкого розвитку. 

Опитані нами респонденти звертають увагу на пандемію та війну як кризові явища, які дозволили опанувати нові способи комунікації з ширшою аудиторією, дали поштовх та мотивацію науковцям більше працювати та виходити на нові рівні популяризації своєї наукової теми, відкрили можливості для залучення додаткових коштів для своїх уже наявних або нових популяризаційних проєктів. 

Нам вдалося виокремити ще одну особливість популяризації науки у кризові періоди. Так, у часи дії пандемійних обмежень у суспільства був запит на пояснення науковцями складних тем біології, вірусології, історії захворювань та пандемій в людській історії. Після повномасштабного вторгнення головними темами стали цивільний захист, ядерна загроза, захист довкілля, протидія дезінформації, наприклад, в галузі історії. Усі ці теми потребували наукового обґрунтування. І, як виявилося, в Україні не так багато публічних науковців, які готові фахово пояснювати ці складні теми доступною мовою для широкого загалу. Ба більше, у нас немає єдиного скоординованого органу чи експертної групи по кожній з тем, куди б увійшли представники профільних державних структур, громадського та наукового середовища, журналісти. Це породжує різноголосся та ще більше запитань у громадян. 

Попри те, що наше дослідження ще не завершене, можемо виокремити певні побажання і рекомендації від популяризаторів науки, аби цей напрям отримав поштовх до розвитку. Держава, особливо в часи кризи, має більше залучати науковців для консультацій та напрацювання спільної позиції щодо проблемного питання і його комунікації на широкий загал. Водночас українські науковці мають бути готовими у будь-який момент долучитися до експертного обговорення та залучення до таких експертних груп спільно з іншими стейкголдерами. 

Український бізнес має звертати увагу на українських популяризаторів науки та фінансувати їхні проєкти, запрошувати на корпоративні лекції, поширюючи в такий спосіб наукові знання серед своїх співробітників. Українське суспільство має навчатися критично мислити та шукати раціональне зерно у потоці дезінформації ворога та ситуативних псевдоекспертів.