Не перервати експертимент: герої та героїні харківського Інституту ендокринної патології

Науковий корпус Інституту проблем ендокринної патології розташований у центрі Харкова, який росіяни за час повномасштабної війни обстрілювали вже з десяток разів. 

Його будівля зведена 1929 року за проєктом видатного українського архітектора Віктора Естровича. У листопаді насамперед привертають увагу фанерні листи, якими закриті всі вікна.

У музеї Інституту нам показують уламки від обстрілів різних корпусів. «Це на Римарській, де наша клініка. Це на Гуревича, де друга клініка. 90% уламків ми викинули, це лише частина», — коментує директорка Інституту, докторка медичних наук Катерина Місюра.

Невеликі уламки лежать під захисним склом, а поряд — медаль.

— У березні в нас мали пройти щорічні Данилевські читання. Вручаємо медаль за найкращу наукову доповідь. 2022 року вперше за 20 років ці читання ми не провели, — пояснює Катерина.  

Інститут ендокринології, як його скорочено називають, заснував 1919 року український фізіолог Віктор Данилевський, його ім’ям зараз і названа установа. Працівники інституту досі пишаються засновником, пропонуючи в музеї сфотографувати його портрет.

На зорі кар'єри Данилевський цікавився хвилями мозку й написав про це кілька важливих публікацій. Згодом, вже в першій половині ХХ століття, дослідження в цій сфері призвели до появи ЕЕГ. У той час Данилевський вже займався вивченням ендокринних залоз. Він був науковцем, визнаним у всьому світі, написав понад 200 наукових робіт. Частина їхніх назв привертає увагу своїм харківським ідеалізмом минулого століття: «Душа і природа», «Почуття й життя», «Праця й відпочинок» тощо.  

«А це наш герой. Це наша героїня»

За двогодинну розмову Катерина Місюра встигає познайомити нас із десятком працівників Інституту, часом додаючи: «А це взагалі герой, це наша героїня».

— От Євгенія Михайлівна. Вона в березні каже: «Сиджу на Салтівці, страшно, а що робити? Пишу статті». За березень 2022 року вона написала три наукові матеріали.

— А ось люди, які в Інституті жили, бо потрібно було продовжувати експеримент.

Одне з питань, що досліджує Інститут, — як стрес, пережитий жінкою під час вагітності, впливає на репродуктивну систему її дітей. В Інституті вивчають розвиток хвороб, а також розробляють препарати, які можуть зупинити наслідки стресу. Це один з напрямів досліджень, а головні питання, якими займається установа, перелічують так:

1. Розробка ліків.

2. Дослідження впливу стресу.

3. Дослідження цукрового діабету.

4. Хірургічна ендокринологія.

5. Генетичні дослідження цукрового діабету всієї східноєвропейської популяції.

В Інституті працює близько 400 людей.

— У лютому 2022 року ми вже мали 10–12-місячних нащадків щурів, яких дослідно піддавали стресу. Ми вводили вагітним щурам препарат, який розробляли наші фармакологи, на основі мелатоніну. Мета експерименту — усунути негативні наслідки хронічного стресу на стан репродуктивних систем. Зараз ми вже спостерігаємо за сім'яниками і яєчниками нащадків піддослідних тварин, — коментує Тетяна Бондаренко, старша наукова співробітниця, кандидатка біологічних наук.

Цю тему — вплив стресу на репродуктивні органи — Інститут вивчає з 2005 року. 2021-го почався окремий експеримент із використанням розробленого препарату. 2023 року він мав закінчитися, і якби через війну його зупинили, слід було б починати все заново, втративши цілий дослідний рік. Наукова команда вирішила цього не робити й зрештою вже зараз оцінює дослідження й готує наукові висновки.

«Зачиняйте двері, гріємо тут»

У віварій — приміщення, де утримують і розводять лабораторних тварин — ми спустилися вже в кінці розмови, встигнувши обійти різні лабораторії та декілька поверхів. Приміщення виявилося найтеплішим.

— Зачиняйте двері, бо тепло виходить, гріємо тут, — перше, що чуємо з порога, не бачачи ще ані віварію, ані Людмили Івлєвої, його завідувачки, яка це говорить. У всій будівлі Інституту на початку листопада опалення ще не ввімкнули — економлять. Але у віварії підтримують стабільні 18–22 градуси. «Щури, мишки не можуть без тепла», — говорить Людмила.

Забезпечити тварин кормом у перші місяці повномасштабної війни було одним із найскладніших завдань. До травня корм привозили волонтери: висівки, два мішки пшениці з якихось складів врожаю, дорогу їжу. Подяку за цю допомогу Інститут навіть розміщував на сайті.

Можливість проводити досліди у віварії, а також клінічні дослідження лікарських засобів у своїх клініках дає Інституту можливість винаходити нові препарати, а також розробляти методики лікування. У роботі зараз шість лікарських засобів, зокрема для таких проблем:

1. Лікування тиреотоксикозу — стану, який виникає за надлишкового виділення гормонів.

2. Зменшення метаболічних порушень у людей із цукровим діабетом.

3. Лікування гормональнозалежних захворювань репродуктивних систем. 

Інститут ендокринології у Харкові — єдина українська установа, яка розробляє ліки за напрямом ендокринної патології, а також проводить їх доклінічні й клінічні дослідження. Це повний цикл розробки, чого немає в жодної іншої української установи. Один із цікавих і актуальних у світі напрямів, яким Інститут також займається, — дослідження хвороб на генетичному рівні й розробка ліків залежно від генотипу конкретної людини. Завдяки таким дослідженням у майбутньому лікування буде проводитися так: спочатку визначають особливості генотипу людини, а потім добирають індивідуальне лікування.

Банк генів Інституту, де зберігалися зразки 1000 людей, також постраждав від війни.

— У нас не було світла по 4–5 днів. Банк генетичних матеріалів потік. Це була база за 15 років: ми періодично викликали людей, у яких брали зразки, спостерігали за їхнім станом, оновлювали дані, — коментує Алла Колеснікова, старша наукова співробітниця. Наразі більшість зразків невідворотно знищена, вдалося врятувати лише частину. 

Коли місто почали обстрілювати й Інститут потребував допомоги, керівництво написало 56 листів у різні європейські установи. Просили здебільшого не грошей, а співпраці. Зокрема пропонували використовувати цей банк генів східноєвропейської популяції в обмін на апаратуру й реактиви.

— Наш генотип більш схильний до ендокринних захворювань, і ці дані могли бути корисні для світових досліджень. На листи відповів, але з відмовою, лише один іноземний інститут, — коментує директорка.

З фінансовими складнощами та проблемами в дослідженнях харківському Інституту довелося поратися самотужки. Коли потрібно було вводити обладнання в дію після кількамісячних простоїв, зверталися по допомогу до колег з харківського Інституту монокристалів, бо київських сервісних інженерів викликати було дорого. Клініки працювали, попри обстріли: палати облаштовували в підвалах, пацієнтів з найвищого хірургічного відділу швидко спускали вниз. Наукові статті публікують власним коштом. Реактиви купують так само. Ремонт приміщень усередині робить співробітниця Наталя, а директорка коментує: «Це не видно навіть однієї сотої, яку вона вже зробила».

У березні 2022 року Інститут мав отримати апарат проведення ПЛР у реальному часі для аналізу ДНК і систему для очищення води. Тендери пройшли, Академія наук все узгодила, але з початком бойових дій закупівлю скасували. ПЛР у реальному часі міг дозволити лаборантам аналізувати замість семи зразків ДНК на день — сотню.

«Формувати стратегію і впроваджувати зміни»

Підсумовуючи напрями своєї роботи, в Інституті говорять, що їхня головна мета — здоров’я нації.

Ендокринна патологія займає одне з провідних місць захворювань в усіх країнах світу. У середньому на лікування ендокринної системи країни витрачають 20% бюджету охорони здоров’я, а тут, в Інституті, окрім наукових практичних досліджень і ліків, розробляють план профілактики ендокринних захворювань для кожної ланки медицини. Саме тут визначають, що мають радити сімейні лікарі, профільні лікарі різним категоріям пацієнтів, аби запобігати хворобам і економити витрати державного бюджету на лікування пацієнтів. Інститут у Харкові курує роботу ендокринологічних служб дев’яти північно-східних областей України.

Тут уже зараз попереджають про масові проблеми українців з цукровим діабетом, щитоподібною залозою й за підтримки держави й донорів були б здатні подолати їх, так само як у 50-х роках за сім років здолали проблему йододефіциту, розгорнувши систему заходів у всій країні. 

За підтримки Alfred P. Sloan Foundation та сприяння IIE.