Повоєнне відновлення інфраструктури: блог Віталія Омельяненка

Віталій Омельяненко — доктор економічних наук. Сфера його інтересів включає проблематику розроблення інноваційної політики, менеджменту трансферу технологій та розвитку високотехнологічних сфер. У проєкті Science at Risk працює над питаннями відновлення дослідницької інфраструктури України. Головною проблемою, яку Віталій з командою намагаються вирішити у білій книзі, є те, що застаріла, пошкоджена та зруйнована дослідницька інфраструктура обмежує розвиток науки і повоєнне відновлення України. Про вже відомі результати дослідження читайте у блозі. 

Дослідницькі інфраструктури (ДІ) критично важливі для розвитку країни. Вони надають науковцям доступ до спеціалізованих засобів, обладнання та лабораторій, сприяють виникненню нових ідей, технологій та інновацій, що можуть призвести до створення нових продуктів, послуг і ринків. Розвинуті ДІ допомагають державі співпрацювати з іншими країнами та науковцями на міжнародному рівні, сприяють обміну знаннями, досвідом та залученню іноземних інвестицій і талантів. 

Інвестиції ж у дослідницьку інфраструктуру — це ключ для розвитку високотехнологічних галузей, які є важливими для конкурентоспроможності країни на світовому ринку. Інновації, розроблені завдяки цим інфраструктурам, можуть відігравати важливу роль у залученні нових інвестицій, створенні робочих місць та збільшенні ВВП.

Причини зазначеної проблеми в Україн до початку повномасштабного вторгнення. 

Їх викладено в концепції Державної цільової програми розвитку дослідницьких інфраструктур в Україні на період до 2026 року: 

— багаторічне недофінансування з державних та приватних джерел на підтримку та оновлення матеріально-технічної бази наукових установ та вишів; 

— високий рівень зношеності наукового обладнання; 

— відсутність гнучких інструментів перерозподілу та накопичення фінансування на оновлення ДІ; 

— відсутність системного розвитку ДІ та відповідних пріоритетів державної політики; 

— недосконалість нормативно-правової бази щодо створення та розвитку ДІ. 

До цих причин варто додати також неефективну роботу системи спільного користування науковим обладнанням, відсутність бази даних ДІ України та системи моніторингу ефективності їхньої роботи, а також повільний процес інтеграції до Європейського Дослідницького Простору.

Серед причин мілітарного характеру є російська агресія. Вона розпочалася у 2014 році. Через це було втрачено дослідницьку інфраструктуру вишів і наукових установ АР Крим та частково Донецької й Луганської областей. Внаслідок повномасштабного вторгнення 2022 року також знищено, пошкоджено та вивезено ДІ у багатьох містах України. 

До березня 2023 року 35% дослідницької інфраструктури України пошкоджено або знищено порівняно з 15% у листопаді 2022 року (ERAC Report on the role of Research and Innovation in Ukraine's Recovery, 2023).

Дослідження робочої групи Science at Risk

У межах дослідження нашої робочої групи ми спрямували зусилля на:

1) визначення системи дослідницької інфраструктури та її елементів на концептуальному рівні й аналіз стану ДІ в Україні;

2) переосмислення концепції організації функціонування ДІ та її моніторингу; 

3) узагальнення кращого світового досвіду та розробку пропозицій з удосконалення системи ДІ в умовах кризових ситуацій або тотального знищення/викрадення окремих об'єктів інфраструктури; 

4) визначення стратегічних засад міжнародного співробітництва у сфері відновлення ДІ, зокрема використання можливостей Європейського дослідницького простору; 

5) визначення регіональних аспектів розвитку ДІ з урахуванням наявного людського капіталу та фактору реінтеграції; 

6) розробку пропозицій з удосконалення нормативно-правової бази регулювання процедур закупівлі, передачі, використання наукового обладнання та сертифікації обладнання.

Для досягнення цілей дослідження ми узагальнили найкращі моделі функціонування ДІ через аналіз наукових публікацій, аналітичних документів та коментарів експертів, провели огляд досвіду участі представників України у програмах ЄС та визначили можливості співпраці й участі в інфраструктурних програмах ЄС. 

Також ми проаналізували світовий досвід розвитку ДІ, стратегій післякризового відновлення, регіональних стратегій та моделювання. Учасники дослідницької групи розглянули кейси відновлення дослідницької інфраструктури у Японії, США, Фіджі, Австралії, Ізраїлі, Ірані та Індії. Крім того, сформулювали висновки для України — координаційна роль держави, комплексний підхід до відновлення ДІ.

З метою більш ефективного управління наявною та майбутньою ДІ проаналізували кращі практики моніторингу інфраструктури, зокрема SFRI Monitoring of Research Infrastructures Performance Indicators.

З метою розвитку інфраструктури доцільно розпочати проведення конкурсів на отримання фінансування Національного фонду досліджень за напрямом «Розвиток матеріально-технічної бази та дослідницької інфраструктури», зокрема із залученням іноземних донорів.

Що це дало?

Проаналізовані кращі сучасні світові практики показали, що публічно-приватні партнерства — поширене явище при розвитку дослідницької інфраструктури, однак початкові інвестиції у розвиток ДІ здійснювала держава або структурні та інші доступні для даної країни фонди.

За результатами підготовки розробили концепцію управління ключовою інфраструктурою на засадах шерингових центрів. В основу концепції поклали ідею, що відновлення ДІ не може відбуватися за принципом «всім потроху». 

Який план дій?

Потрібно визначити можливості створення економічного кластера за принципом певних видів технологій (адекватних для однотипного обладнання, пристроїв, умов роботи та типів знань людей). На базі них важливо створити не більше 10–15 інноваційних шерингових науково-дослідних центрів. Вони покриватимуть стратегічні інноваційні напрямки науки та технологій України для створення умов її повоєнного відновлення. 

Практичному втіленню концепції сприятиме впровадження систем управління ДІ (RIMS), що полегшують дослідникам і зовнішнім користувачам із сектору та промисловості ідентифікацію та доступ до ДІ. Також дозволяють отримати найкращі результати дослідження, співпрацювати з провідними дослідниками та максимально ефективно використовувати дослідницьке обладнання. Під час проведення фокус-груп та інтерв’ю ця ідея знаходила підтримку.