13.08.24
Коли почалася ракетна атака, я прямував з іншої будівлі Центру до дитячого корпусу на Чорновола. Приїхав десь через три хвилини після вибуху й одразу пішов дивитися, куди влучила ракета. Побачив колег з «Охматдиту», які виводили пацієнтів із зони ураження та надавали першу допомогу.
Вибух стався у 20 метрах від нашого Центру. Руйнування жахливі. Навіть у протилежному від вибуху кінці будівлі, де вікна лишилися неушкодженими, двері кабінетів вирвало зсередини — настільки потужною була вибухова хвиля. Але спочатку нас хвилювали не руйнування, а життя наших пацієнтів та співробітників.
Пошкоджені комунікації та кисень, який зберігався в лікарні, могли призвести до повторного вибуху. На той момент ми не знали, в якому стані кисневі балони, тому, щоб не ризикувати, почали негайну евакуацію. Впродовж перших двох годин ми евакуювали в інші лікарні 22 дітей з кардіологічного відділення, 11 дітей з реанімації, семеро з яких були у важкому стані й перебували на апараті штучної вентиляції легень, та двох дітей з операційних.
Ми особливо переживали за дітей, які на момент вибуху були на операційному столі. В однієї з дівчат, Варвари, вже була розкрита грудна клітина та підключений апарат штучного кровообігу. Хірург зміг швидко промити рану, перевести дитину в реанімацію та вже там закрити грудну клітину. Мені бракує слів, щоб описати цю терористичну атаку на лікарню. Це геноцид українського народу.
Від ракетної атаки найбільше постраждали усі п’ять надземних та мансардних поверхів Центру. Найжахливішими для нас виявилися руйнування «серця» нашого Центру — операційного блоку, усього дитячого стаціонару.
На щастя, всі пацієнти, їхні батьки та персонал лікарні залишилися живі. Діти з батьками, які лежали в палатах на другому поверсі, перейшли в укриття, коли прозвучав сигнал повітряної тривоги. Проте в операційних робота тривала. На жаль, ми не можемо спускати в укриття пацієнтів, які вже лежать на операційному столі, адже ризики їх переміщення перевищують ризики ракетного удару. Тому на третьому поверсі лишались люди — пацієнти та лікарі. Майже всі наші співробітники, які перебували в лікарні, отримали той чи інший ступінь контузії, їм посікло обличчя, руки та ноги. Хірурги та медсестри своїми тілами захистили дітей на операційному столі від уламків скла.
Коли ми вперше оглянули приміщення після вибуху, то подумали, що можемо сподіватися на швидке відновлення роботи. Вибило вікна та двері, пошкодило обладнання, але все це можна відновити. Згодом ми зрозуміли, що ситуація набагато гірша. Вибухова хвиля пройшла вентиляційною системою, яка забезпечує циркуляцію, очищення та кондиціювання повітря в Центрі. Руйнування системи виявилися критичними, і наразі ми змушені шукати ресурси для її заміни.
Вентиляція в лікарні — це не те саме, що вентиляція в житловому будинку. Від неї буквально залежить життя. Головне завдання вентиляційної системи — мінімізувати ризики поширення інфекцій. Уявіть пацієнта, який лежить на операційному столі. Рана розведена, серце відкрите, лікарі вводять гормональні препарати, охолоджують тіло до 26 градусів. У цей момент імунітет пацієнта ослаблений, і будь-яка інфекція може призвести до катастрофічних наслідків. Саме тому вентиляція в операційних має свою специфіку. Сюди потрапляє лише ламінарний потік повітря, який створює легко-позитивний тиск і не дає заходити іншому повітрю. Навіть якщо хтось відчинить двері, повітря не потрапить у кімнату, воно буде лише виходити назовні.
Вентиляція також допомагає підтримувати в лікарні оптимальну температуру. Пацієнти не мають перегріватися чи переохолоджуватися. У передопераційний період це може спровокувати імунні порушення чи маніфестації хронічних інфекцій. Так само після операції, коли пацієнти потрапляють в реанімацію — а часто це новонароджені діти — потрібно підтримувати температуру, вологість та чистоту повітря.
Ми не можемо відновити роботу кардіохірургічного відділення, доки не відновимо вентиляційну систему та ізоляційні механізми, які допомагають герметизувати чисті приміщення. Ми могли б далі оперувати навіть без пошкодженого обладнання. Але без системи вентиляції це неможливо.
Усього Центр кардіології та кардіохірургії має три корпуси. Два корпуси знаходяться на вулиці Іллєнка: в першому надають допомогу дорослим, у другому лікують дітей старшого віку. Третій корпус розташований на території «Охматдиту» та надає допомогу новонародженим і молодшим дітям. Саме він був пошкоджений під час ракетної атаки.
Наразі всіх пацієнтів з корпусу для найменших дітей ми перевели у другий корпус на Іллєнка. Наша пропускна здатність знизилась більш ніж на половину, але ми працюємо, аби кожна дитина змогла отримати допомогу.
У зруйнованому корпусі здебільшого перебували новонароджені та немовлята з вадами серця. Спеціалісти цього закладу проводили багато складних операцій, зокрема були першими, хто проводив пренатальну діагностику вад серця в Україні. Ми співпрацюємо з перинатальним центром та п’ятим пологовим будинком Києва, проводимо діагностику ще на етапі вагітності. Іноді нашим лікарям доводилося проводити операції прямо в пологовому, у перші хвилини після народження дитини. Це потрібно, наприклад, якщо дитина має транспозицію магістральних артерій. При цьому стані аорта та легенева артерія неправильно розташовані одна відносно одної та відносно камер серця. Діти з такою вадою недоотримують кисень і без негайного хірургічного втручання можуть загинути. Так збіглося, що за останні два тижні після ракетної атаки було п’ять таких випадків підряд.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, наш Центр не припиняв роботу — співробітники буквально жили в лікарні під час боїв на Київщині. Ми розуміли, що маємо найбільший в Україні досвід надання допомоги дітям з вадами серця. Навіть зараз, під час повномасштабної війни, до нас привозять дітей з інших країн — на момент ракетного удару в Центрі перебували три дитини з Молдови.
Але війна все одно впливає на кількість пацієнтів та на можливості надавати допомогу. Існує світова статистика — на 1000 живонароджених дітей народжується близько 9 дітей з вадами серця². З них третина — це пацієнти з критичними вадами серця, які потребують операцій в перші години, а іноді хвилини, життя. Інша третина має бути прооперована в перший рік життя. Без хірургічного втручання такі діти не виживають. У 2023 році народжуваність в Україні знизилась на 32%³. Відповідно, дітей, народжених з вадами серця, стало менше. Але також змінилася ситуація з лікуванням в регіонах. Хтось із лікарів виїхав, хтось більше не може надавати консультативну допомогу. Фактично, в регіонах дуже погіршилася діагностика кардіальної патології у дітей.
Наші спеціалісти організували волонтерський рух та виїжджали до деокупованих регіонів та регіонів поблизу лінії зіткнення, щоб консультувати та діагностувати дітей. Ми вирішили не чекати, поки пацієнти зможуть доїхати до Києва, адже в багатьох випадках очікування погіршує прогноз для дитини. Наші лікарі проконсультували понад 5000 дітей у східних та південних регіонах, в першу чергу в прифронтових та звільнених населених пунктах Запорізької, Херсонської, Донецької, Луганської, Чернігівської, Київської та інших областей. На момент обстрілу нам вдалося вийти на ту кількість операцій, яку ми проводили у 2019 році. Але після ракетної атаки все змінилось.
Відновлення центру може зайняти довгий час, адже відбудова системи вентиляції є дуже вартісною і тривалою. За попередніми оцінками, ремонт приміщень та відновлення інженерних систем може тривати понад шість місяців. Ми не можемо втрачати так багато часу, тому потребуємо допомоги. Ми шукаємо спонсорів та партнерів.
Найімовірніше, нам не вдасться відновити весь корпус одномоментно. Ми будемо ремонтувати приміщення та поступово переносити частину послуг сюди. Наприклад, зможемо проводити консультації чи КТ та МРТ-діагностику. Але для проведення операцій потрібно дочекатися ремонту вентиляції. І, якщо це очікування затягнеться, це матиме дуже негативні наслідки.
На сьогодні ми опинилися в ситуації, коли дитяча кардіохірургія в Україні може зруйнуватись. До ракетної атаки наш Центр проводив близько 1000 операцій на рік, понад 27 000 дітей отримували консультації. Ми маємо тридцятирічний досвід, який постійно вдосконалювали кропіткою роботою і навчанням. Все це було зруйновано одним ракетним ударом.
Проблема не лише в понівеченій будівлі. Проблема в людях, які є головним ресурсом Центру. Наші спеціалісти не припиняли роботу на початку повномасштабної війни, працювали всупереч постійним ракетним обстрілам. Сьогодні, після руйнівного ракетного удару, ми продовжили працювати в другому корпусі, рятуючи дітей з вадами серця, попри втому, значні обмеження та великі навантаженням. Проте можливості людей не безмежні. Важко передбачити, як довго спеціалісти зможуть надавати якісну допомогу в таких умовах. Якщо хтось вирішить піти, це буде великою проблемою, адже на підготовку висококваліфікованих спеціалістів йдуть десятиліття. Тому наше головне завдання — зберегти персонал лікарні.
Одним із ключових факторів у збереженні спеціалістів є якнайшвидше відновлення Центру. Тоді лікарі та медичний персонал зможуть продовжити допомагати дітям, які цього потребують.
Долучитись та підтримати Центр дитячої кардіології та кардіохірургії можна за посиланням.