Залишки вибухів на наших столах. Як війна впливає на довкілля і чому це важко вивчати

Наприкінці березня 2022 року російські війська уразили нафтобазу в Калинівці на Київщині. Екологиня Анна Корягіна, яка тоді жила неподалік, спостерігала за влучанням на власні очі: «Це десяток кілометрів від будинку, у якому я жила на той момент. Я бачила все від початку до кінця: чула свист ракети, помітила, як вона потрапила в нафтобазу. Потім — заграва, кілька днів пожежі, дим». 

Опісля вона читала ще про сотні таких випадків — як волонтерка команди центру екологічних ініціатив «Екодія» — і наносила їх на мапу випадків потенційної шкоди війни довкіллю, спричиненої російською агресією. Проте ця побачена особисто атака вразила її найбільше. 

Сьогодні Анна — вже співробітниця Екодії й сама допомагає понад десятку волонтерів та удосконалює методологію роботи з мапою, на якій зафіксовано майже 3 тисячі небезпечних для довкілля нападів Росії.

До джерел

Колеги Анни з Екодії взялися за наповнення мапи вже через кілька днів після початку повномасштабного вторгнення: відстежували новини з відкритих джерел — білого списку українських медіа та повідомлень органів влади — і вносили дані в таблицю, що для користувачів перетворювалася на інтерактивну карту. «Ми ведемо моніторинг з перших днів, і він не припиняється й сьогодні», — розповідає екологиня. 

У серпні 2022 року, коли до реалій війни адаптувалися, а масштаби шкоди невпинно зростали, в Екодії почали залучати волонтерів. Наразі саме вони наповнюють мапу, так само особисто переглядаючи кожен випадок. Це близько 15 людей, за якими «закріплені» конкретні області. Охочих, каже Анна, не бракує: бувають навіть черги. Дехто знаходить час на таку роботу, перебуваючи в Силах оборони: так, за відстеження випадків у Луганській області відповідає військовий, що працює безпосередньо на лінії зіткнення й волонтерить між бойовими завданнями. 

Атаки групують за вісьмома¹ категоріями й надають один із трьох рангів шкоди. Так, першим рангом може бути пожежа на АЗС, а третім — знищення червонокнижних видів. Цей поділ додали не одразу. Однак після руйнування росіянами Каховської ГЕС стало очевидно: урівнювати таку масштабну подію та, скажімо, окремі випадки мінування територій неможливо. Тож до методології збору даних вирішили додати ранжування. 

Найбільше уражень третього рівня — у тій-таки Луганській області. Однак це також продиктовано типом даних, які можуть збирати в межах проєкту: в Екодії свідомо не додають на мапу інформацію з російських чи російськомовних медіа, телеграм-каналів та інших сумнівних джерел. Як наслідок, те, що відбувається на окупованих територіях, — це часто «укрупнені» зведення. 

«В української екоінспекції немає прямого доступу до всіх місць подій в Луганській області. У них має бути інформація із засобів дистанційного зондування Землі і, відповідно, із супутника видно, що горить. Вони це підраховують і пишуть на сайті, скажімо, що за місяць вигоріла певна площа лісу або полів. За власними формулами екоінспекція визначає, які це збитки. Тому випадок здається великим, і за методологією він потрапляє одразу до третього рангу», — каже фахівець зі збереження екосистем Екодії Богдан Кученко.

«Якби територія не була окупована, подання інформації було б інакшим», — додає Анна.   

Натомість найбільше уражень промислових обʼєктів — у Дніпропетровській області, також через специфіку регіону: тут розташовано чимало заводів і фабрик, а сама територія велика, постійно перебуває під обстрілами й розташована поблизу лінії бойового зіткнення.

Після волонтерської обробки записи проходять ще один етап перевірки. Фахівці центру аналізують кожен випадок, за потреби коригують категорію чи ранг шкоди, після чого інформація потрапляє до основної бази даних, повʼязаної безпосередньо з інтерактивною мапою. Складні чи нетипові випадки обговорюють колективно, адже доводиться оцінювати не лише сам факт руйнування, а й потенційний вплив на екосистеми.

Обережно, дані зачиняються

У 2022-му, каже Анна, збирати такі дані було значно легше, адже інформація була доступнішою: «Повідомлення були відверті й дуже швидкі. Розповідали про обсяги, скільки й що саме горить. Інформація була повною. Коли наші медіа та органи влади почали розуміти, що така повнота корисна й для росіян, її кількість зменшилася. Тепер медіа і влада оперують фразами на зразок “було атаковано об’єкт нафтогазової промисловості”. До того ж це відбувається через день-два після атаки. Але що це насправді за обʼєкт, сказати важко, а, умовно, АЗС і нафтобаза ніби й схожі за наповненням, але не однакові. Ми визнаємо, що це правильно, але для нас це дещо ускладнює ситуацію зі збору». 

У центрі свідомо не співпрацюють з органами влади стосовно додавання непублічної інформації на мапу, адже сенс проєкту — у поширенні й узагальненні вже наявних даних, зокрема на міжнародну аудиторію: закордонних колег і медіа. 

«Наші відчуття вже настільки притуплені, — каже Анна, — що коли ми записуємо ще один випадок або навіть десяток випадків, нас це не вражає. Але коли я говорю з іноземними колегами або в медіа, вони шоковані. Вони не усвідомлюють, наскільки масштабний і різноманітний вплив».

«Наразі ми маємо навіть протилежну ситуацію: коли нам, наприклад, прокуратура спрямовує офіційний лист із запитом: “Розкажіть, чи є у вас інформація про певний випадок, який стався в такі-то дні”. Ми відповідаємо, що в нас нема особливої інформації, тому що ми беремо її з медіа або їхніх повідомлень. Але це стається доволі часто, і я постійно пишу їм ті самі відповіді», — додає екологиня. 

Усе, завжди і водночас

Види агресії — найрізноманітніші: від загрози ядерній безпеці до руйнування промислових обʼєктів чи наслідків відходів тваринництва. «Ми дивилися, що робить Росія, і просто намагалися все це класифікувати. Раніше в нас були й інші категорії, але ми їх пересортували». 

Питаю насамперед про категорію ядерної безпеки, адже видається, що таких випадків має бути відносно небагато. Проте насправді їх — десятки: вимкнення ліній електропередачі від ядерних станцій, влучання дронів у ядерні обʼєкти, руйнування в дослідницьких установах — наприклад, пошкодження ядерного устаткування в Харківському фізико-технічному інституті. А на Київщині та Харківщині у 2022 році відбулися удари поблизу об’єктів Центрального виробничого об’єднання «Радон», де зберігають радіоактивні відходи. «Удари по таких локаціях за обсягом несуть менший ризик, ніж удар по ядерному реактору, але це все одно пошкодження й небезпека перевищення радіаційного фону», — пояснює Богдан Кученко.

Якщо загинуло багато тварин, то на карту додають і обстріл ферми. «Мертві тварини — це біологічні організми, але при розкладанні такої великої кількості решток є негативний вплив на довкілля, і це потребує втручання людини: органічні рештки просочуються в ґрунтові води, їх змивають стічні води тощо. У такому разі їх слід прибрати на ізольовані території, а цього не здійснюється», — говорить Анна. 

Так стається, серед іншого, тому що шкоду завдають переважно на лінії бойового зіткнення або поблизу, і фахівці просто не мають доступу до цих територій або наражатимуть себе на небезпеку, якщо туди потраплять. Окрім цього, екологічним структурам бракує ресурсів, щоб оцінити й усунути всі завдані збитки. 

Quo vadis

Одним із головних наслідків війни не тільки для України, а й для всього світу в центрі називають викиди парникових газів. Разом із Міндовкілля організація намагається вирахувати їхній вплив. Наразі його оцінюють у 311 мільйонів тонн CO₂еквіваленту², але обрахунки тривають. «Але це дослідження також враховує майбутню відбудову й російську мілітарну промисловість, яка виробляє не тільки боєприпаси та воєнну техніку, а й парникові гази», — пояснює Анна. 

Війна також руйнує природні екосистеми менш очевидними способами. Будівництво тисяч кілометрів окопів, траншей і фортифікацій змінює природний рельєф, порушує водний баланс територій і фрагментує місця проживання тварин. Там, де ще кілька років тому існували суцільні природні ландшафти, тепер виникають штучні барʼєри, які змінюють маршрути міграції багатьох видів. 

До того ж великі ссавці часто залишають райони активних бойових дій, тоді як окремі види хижаків можуть, навпаки, тимчасово концентруватися поблизу лінії фронту: «Для хижих тварин, наприклад, лисиць, такі території можуть локально бути привабливими, тому що там є багато загиблих організмів, якими можна поживитися», — говорить Богдан.

«Будь-яка велика пожежа завдає збитків, особливо влітку, коли настає сезон активності більшості тварин і сезон вегетації рослин, — додає він. — Пожежа сухої днини восени чи на початку весни — також, але ці збитки менші суто за рахунок того, що більшість видів організмів у цей сезон неактивні». 

Суттєвим є забруднення ґрунтів і водних ресурсів, пояснює Анна. Унаслідок атак на нафтобази, промислові підприємства, очисні споруди та склади небезпечних речовин токсичні сполуки потрапляють у річки, озера й водосховища. «Але це має оцінювати екоінспекція, яка повинна мати змогу здійснити заміри на місці, — говорить Анна. — Те, наскільки цей вплив вагомий, треба досліджувати емпірично. Очевидно, що зараз бракує ресурсу для того, щоб охопити всі випадки. До того ж є безпековий момент. Адже дослідження — це складний і тривалий процес: треба розмітити територію, копати, обрати середньозважену пробу».

На ґрунти й водойми впливають і самі вибухи: «Це точкове знищення покриву, але воно повне: утворюється вирва, в якій немає нічого живого. Потім там відновлюється життя, але територія залишається хімічно забрудненою, і це впливає на організми, які там поселяються», — додає Богдан.

Зокрема хімічні сполуки безпосередньо змінюють щоденне життя людей. І це те, що важливо пріоритетно враховувати під час відновлення територій уже сьогодні, особливо на розмінованих ділянках, оскільки хімічно забруднені продукти можуть потрапити на наші столи. 

«Фермер зазвичай не зацікавлений в оцінюванні хімічного забруднення після розмінування. Для нього головне — якнайшвидше повернути територію у використання. Але, на жаль, її частина може виявитися непридатною для вирощування безпечної продукції, — пояснює Богдан. — Важкі метали з оболонки, особливо в старих боєприпасах, і частина вибухових сполук, як-от тротил і гексоген, частково залишаються в ґрунті, особливо якщо це влучання в склад боєприпасів. На жаль, вони досить стійкі в середовищі, тобто можуть існувати протягом багатьох років й мігрувати в ґрунтовий профіль, потрапляти у воду». 

Саме тому надважливо після розмінування проводити й хімічний аналіз ґрунту та води: «Десь потрібно провести очищення, потім повертати землю до використання, а десь це очищення буде настільки коштовним, що просто немає сенсу вкладатися зараз і вигідніше зачекати кілька десятків років, поки ділянка очиститься шляхом природних біохімічних реакцій».

Проте в такому разі потрібна системна державна політика й компенсація фермерам, які не можуть використовувати землю — «щоб вони не залишилися біля розбитого корита (адже їм треба вести бізнес, годувати сімʼю, платити працівникам) й не використовували землю за будь-яку ціну».

Але моніторинг — річ непроста, до того ж вона по-справжньому почала формуватися в Україні вже після початку повномасштабного вторгнення: попри наявний з 1998 року закон, потрібні зміни та нові постанови про функціонування системи додали у 2023–2024 роках. Це створює цілу низку проблем. «Система моніторингу зараз формується в дуже урізаному вигляді саме через умови війни. Значна частина територій недоступна. І проблема в тому, що ми не маємо фонових даних: того, що було на окупованих територіях до повномасштабного вторгнення, — каже Богдан. — Відповідно, навіть якщо ми отримуємо точні дані про те, який зараз рівень забруднення локації певними хімічними елементами, складно зрозуміти, яку частку цього забруднення принесла війна, бо ми не розуміємо даних, які були раніше. Десь могла вплинути металургія чи хімічна промисловість. А “фоновий” рівень дуже важливо відсікти, принаймні для того, щоб претендувати на відшкодування збитків».  

«Ми не можемо повернути час назад, але наразі важливо зібрати якомога повніші дані станом на початок 2022 року, систематизувати їх і використовувати як базу для подальших досліджень. Наразі технічне забезпечення екоінспекції покращилося, але наскільки цього достатньо, невідомо». 

Примітки

     1. Існує також категорія “Інші військові дії”, яка фіксувалася тільки у 2022 році. За поточною методикою випадки у цій категорії не фіксуються. Проте ці випадки вирішили не прибирати з мапи, оскільки це частина задокументованих російських злочинів.
     2. Маса вуглекислого газу (як еталону) еквівалентна масі інших парникових газів з огляду на їх потенціал впливу на зміну клімату.

Репортаж опублікований за підтримки Alfred P. Sloan Foundation. 

The reportage is published with the support of the Alfred P. Sloan Foundation.