Олександр Скороход
Проблема наукових кадрів в Україні ніколи не стояла так гостро, як сьогодні. Ціла низка чинників упродовж років незалежності призводила до «відтоку мізків», як правило, молодих і висококваліфікованих кадрів, із української науки за кордон і формування української наукової діаспори. Повномасштабне вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року викликало нову велику хвилю міграції вчених.
Водночас науковці можуть допомогти в подоланні багатьох викликів, які постали під час війни та будуть актуальними для повоєнного відновлення, – безпеки та обороноздатності, енергетики, екологічних наслідків війни і стану природних ресурсів, здоров’я військовослужбовців і населення, психологічної реабілітації тощо.
У цій Білій книзі розглядається питання наукової діаспори – важливого інтелектуального та людського капіталу, яким володіє Україна. Багато років цей потенціал залишався практично поза увагою держави попри готовність і відкритість вчених діаспори до тісної співпраці. Проте досвід багатьох країн світу, особливо з чисельною науковою діаспорою (таких як Китай, Індія, Мексика та інші), показує важливість її залучення до науки для економічного зростання та перетворення «відтоку мізків» на «циркуляцію мізків». Зокрема, висококваліфікована діаспора відіграла важливу роль у повоєнному відновленні країн, які пережили війни на своїй території (Німеччини, Японії, Південної Кореї, країн колишньої Югославії, Ізраїлю).
Здійснений аналіз ситуації з українською науковою діаспорою дозволив показати її готовність до більш тісної співпраці та наявність мотивації у значної частини експатів до повернення в Україну після війни. Водночас визначено низку передумов та необхідних заходів, які є критичними для уможливлення обох процесів, відтак пропонується:
— посилити інституційне забезпечення співпраці з діаспорою, в тому числі науковою;
— забезпечити дотримання положень академічної мобільності під час війни та в повоєнний час;
— удосконалити нормативно-правове підґрунтя для залучення іноземних учених і наукової діаспори до працевлаштування в наукових установах та ЗВО;
— розробити пілотні програми для повернення українських вчених, які працюють за кордоном і є цінними фахівцями для пріоритетних наукових напрямів;
— провести комплекс заходів щодо картування української наукової діаспори, створення і розвитку мереж та інституцій наукової діаспори в країнах ЄС та світу, налагодження зв’язків з українською науковою діаспорою;
— розпочати діалог з міжнародними організаціями, які сприяють репатріації науковців для розроблення програм повернення українських вчених – вимушених переселенців;
— розробити пропозиції щодо створення Фундації діаспори – неурядової організації, яка б могла залучати кошти діаспори, бізнесу, міжнародних донорів, підтримувати програми повернення українських науковців та проєкти українських вчених.
Використання потенціалу української наукової діаспори – це можливість зробити своєрідний «leapfrogging» у кадровому питанні та суттєво прискорити процеси відновлення як української науки, так і багатьох сфер економіки країни.
*Leapfrogging - це концепція, яка використовується в багатьох сферах економіки та бізнесу, основна ідея якої полягає в тому, що впровадження радикальних інновацій, політик дозволяє «перестрибувати» певні етапи розвитку, прийняті у «традиційних» підходах чи стратегіях, водночас оминаючи низку пов’язаних з ними проблем.