Віталій Омельяненко , Павло Гольдін , Олексій Колежук , Анна Воронцова , Світлана Тарасенко
Наукова система України нині функціонує в умовах безпрецедентного стресу, спричиненого війною, масштабними руйнуваннями, депопуляцією та економічними обмеженнями. За таких обставин традиційні підходи до визначення наукових пріоритетів не можуть застосовуватися повною мірою, та потребують адаптації до непередбачуваних змін та викликів.
У центрі дослідження даної Білої книги — критично важливе для державної політики питання: як визначати стратегічні пріоритети наукових досліджень під час екзистенційних криз так, щоб відповідати на нагальні потреби суспільства й водночас зберігати довгострокову національну стійкість, науковий потенціал і спроможність країни до розвитку.
Український контекст охоплює тривалу війну та глибоку невизначеність, потреби повоєнної відбудови, демографічні наслідки депопуляції, стрімкі технологічні й екологічні зміни, а також стратегічний курс на європейську інтеграцію, що передбачає розвиток місійно орієнтованих інновацій і конкурентоспроможності.
Дана праця зосереджується саме на визначенні пріоритетів наукових досліджень, що відповідає розмежуванню процесів досліджень та інновацій в українському законодавстві й державній політиці.
Спираючись на порівняльний аналіз досвіду країн, які пережили війну, тривалі безпекові загрози, повоєнну відбудову або системні трансформації, автори пропонують чотириетапну модель, яка демонструє як цілі наукової та інноваційної політики змінюються від забезпечення безпеки й виживання до повоєнної відбудови, конкурентоспроможності на основі інновацій та довгострокової суспільної стійкості.
Запропонована дворівнева система визначення пріоритетів поєднує міжнародні практики багатокритеріального оцінювання з підходами до форсайту ЄС. На першому рівні напрями досліджень співвідносяться з національними глобальними викликами або можливостями. На другому рівні кожен напрям досліджень оцінюється за шістьма кількісними показниками: стратегічне значення для національної оборони та потенціал подвійного застосування; вплив на економіку та відновлення; соціальний ефект, зокрема вплив на якість життя та соціальну згуртованість; готовність наявного людського капіталу й дослідницьких команд; реалістичність упровадження; узгодженість із пріоритетами ЄС.
Серед потенційних міжнародних партнерів названо Естонію, Фінляндію, Данію, Велику Британію, Норвегію, Швецію та Нідерланди, які мають релевантний досвід у сферах цифрової трансформації, місійно орієнтованих інновацій, відбудови та передових наукових досліджень.
Очікуваним результатом процесу є визначення 40–60 пріоритетних напрямів наукових досліджень. Дорожні карти для кожної місії мають окреслювати реалістичні плани впровадження до 2035 року, можливості фінансування, зокрема співфінансування з боку ЄС, оцінку ризиків, показники та інституційні механізми, а також передбачати контроль якості, моніторинг після завершення проєктів, регулярний перегляд і можливе коригування пріоритетів.
Запропонована модель забезпечує Україні гнучкий підхід до визначення наукових пріоритетів в умовах кризи, сприяє модернізації національної дослідницької системи, підвищенню ефективності використання ресурсів та узгодженню наукової політики з європейськими практиками під час війни й повоєнної відбудови.