Олена Козак , Лідія Куземська , Євгенія Поліщук , Катерина Чуєва
Війна завдала значної шкоди дослідницькій екосистемі України. Науковці стикаються з комплексом взаємопов’язаних викликів, серед яких: безпекові ризики, вимушене переміщення, втрата доходів, руйнування лабораторій, обмежений доступ до обладнання та психологічне навантаження.Українські дослідники сьогодні перебувають під надзвичайним тиском, в умовах, де потреби базового виживання затьмарюють академічні пріоритети. Якщо залишити все як є, Україна ризикує надовго втратити свій науково-дослідний потенціал.
Дана біла книга містить комплексний, заснований на фактичних даних, аналіз того, як повномасштабне російське вторгнення змінило умови життя, професійні траєкторії та інституційну афіліацію українських науковців. Спираючись на результати кабінетного дослідження, онлайн-опитувань, фокус-груп та додаткових якісних джерел даних, автори дослідження пропонують структуровану типологію науковців, які перебувають у небезпеці, та визначають конкретні виклики й потреби у різних галузях науки, на різних етапах академічної кар’єри, залежно від переміщення, ветеранського статусу та особливостей афіліації.
Авторки дослідження сформулювали шість ключових висновків і відповідних напрямів дій:
1. Базові потреби переважають над академічними. Фінансова стабільність, особиста й сімейна безпека, житло та психічне здоров’я стали нагальнішими за доступ до лабораторій, академічну мобільність чи професійний розвиток. Тому підтримка має насамперед зменшувати повсякденний стрес та невизначеність, зокрема через житлові програми, психологічну допомогу й регулярну інформаційну підтримку.
2. Фінансова нестабільність є основною системною загрозою. 90% відсотків опитаних науковців повідомили про потребу в підвищенні заробітної плати та збільшенні фінансування досліджень, 64% шукають додаткові джерела доходу, а 34% зіткнулися зі скороченням фінансування наукової діяльності. Для збереження кадрового потенціалу потрібні конкурентна оплата праці, прозорі механізми фінансування та спрощення правил оподаткування міжнародних грантів.
3. Війна зруйнувала дослідницьку інфраструктури та обмежила академічну мобільність. 46% респондентів повідомили про обмежений доступ до лабораторій і дослідницьких об’єктів, а 27% — до матеріалів та джерел. Пріоритетними кроками мають стати відновлення й модернізація інфраструктури, розвиток спільних міждисциплінарних хабів і створення гнучких механізмів мобільності, які дозволять зберігати зв’язок з українськими установами.
4. Академічна спільнота позначена дисбалансами та нерівністю. Науковці, які залишилися в Україні, часто отримують додаткове навантаження без належної компенсації, а переміщені дослідники, особливо жінки, стикаються з нестабільною зайнятістю. Необхідно забезпечити справедливий розподіл навантаження, можливості кар’єрного розвитку та пом’якшити надмірні бюрократичні й формальні вимоги.
5. Переміщення значної кількості науковців може завдати суттєвої шкоди майбутньому української академічної сфери. Держава має розробити механізми, спрямовані на запобігання відтоку мізків, щоб науковці, які працюють та/або проживають за кордоном, могли підтримувати тісні зв’язки з українськими установами. Командно орієнтовані механізми реінтеграції для тих, хто повертається, сприятимуть численнішому поверненню та залученню до академічного середовища.
6. Науковці-ветерани стикаються з особливими викликами повернення до академічної діяльності. Понад 1 500 українських науковців служать або служили у Силах оборони України з 2022 року. Для їхньої реінтеграції потрібні гнучкі й чутливі до індивідуальних обставин механізми, час для фізичного та психологічного відновлення, можливості поновлення професійних навичок, зменшення формальних бар’єрів, фінансова підтримка та довгостроковий доступ до послуг у сфері психічного здоров’я.
Реалізація запропонованих у даній Білій книзі заходів, потребує скоординованої роботи уряду, профільних міністерств, наукових фондів, університетів і дослідницьких установ, місцевої влади, міжнародних донорів, професійних асоціацій, громадських та ветеранських організацій.
Результати дослідження можуть стати основою для розроблення диференційованих програм підтримки, законодавчих змін та адвокаційних кампаній, спрямованих на збереження наукового потенціалу України, зменшення втрат людського капіталу й залучення науковців — незалежно від їхнього місця перебування чи афіліації — до зміцнення національної стійкості, повоєнного відновлення та європейської інтеграції.