Марина Гороховатська , Олена Ципліцька , Віталій Омельяненко , Олена Паренюк , Надія Васильєва , Олександра Правдива , Наталія Гаращенко
Наукова та інноваційна діяльність України перебувають у небезпеці.
Ще до повномасштабної війни посилилися негативні процеси в науці – скорочення чисельності дослідників, обсягів фінансування досліджень і розробок (ДіР) як частки ВВП, зниження ваги наукової експертизи при ухваленні політичних рішень та багато інших. Їх наслідком, зокрема, стало погіршення показників наукового потенціалу – людського капіталу, комерціалізації розробок, співробітництва науковців з бізнесом та владою. Повномасштабна війна, яка триває вже понад півтора року, ще більше ускладнює ситуацію.
У суспільстві під час війни розгорнулася широка дискусія з приводу ефективності науково-інноваційної системи (НІС) та підходів до управління нею. Відбувається переоцінка ролі науки та інновацій та підкреслюється їх важливість як суспільних явищ для повоєнного відновлення.
Вітчизняне законодавство наразі не оперує поняттям «науково інноваційна система», але його починають активно застосовувати на практиці в контексті нерозривності науки та інновацій як суспільних явищ і системного взаємозв’язку в документах ЄС.
У європейських документах відсутнє єдине усталене визначення поняття «науково-інноваційна система». Однак словосполучення «science [or research] and innovation» використовується на позначення як системи, так і політик, які реалізуються державою, «середовища, де налагоджується партнерство»; «системи мереж і співпраці, які сприяють ефективності суспільства та забезпечують стабільне середовище для досліджень»; а також системи, яка «провадить наукову роботу на найвищому рівні та генерує нові знання, трансформує фундаментальні наукові знання в конкретні рішення, підтримуючи успішні фундаментальні та цільові дослідження».
Складовими НІС є органи влади, що формують і реалізують наукову та інноваційну політику, університети, дослідницькі установи, інвестиційні фонди та донорські організації, що фінансують науку [6], а також дослідники, громадяни, політики, бізнес та організації третього сектору, які співпрацюють між собою під час всього процесу досліджень та створення інновацій.
Таким чином, можна говорити про те, що науково-інноваційна система – це система взаємопов’язаних організацій та інституцій, залучених до процесів проведення наукових досліджень і розробок та створення інновацій, їх організаційної та фінансової підтримки, а також до впровадження результатів ДіР та просування інновацій у реальну економіку.
Протягом понад 30 років незалежності НІС України зазнавала стагнації. З одного боку, після розпаду СРСР в Україні залишалися сотні наукових установ і конструкторських бюро, де працювали понад 300 тисяч вчених, які демонстрували результати високого рівня в багатьох галузях, а з іншого боку – розірвані ланцюжки виробничих процесів, економічна криза 1990-х, відсутність уваги з боку держави, подальші втрата кадрів та застарівання інфраструктури – все це призвело до поступової деградації НІС та її фрагментованості.
Сьогодні Україна опинилася в унікальній ситуації, коли наявні виклики і загрози можуть стимулювати швидке відновлення її науково-інноваційного потенціалу, що, своєю чергою, стане ключовим елементом, який суттєво прискорить відбудову країни після війни. Однак це не автоматичний процес, а лише можливість, якою необхідно скористатися. Для відновлення НІС України потрібні стратегічне бачення, розроблення та реалізація продуманого комплексу політик, взаємна координація між багатьма стейкхолдерами та акторами, а також залучення достатніх обсягів фінансування.
Мета цієї книги – обґрунтувати напрями трансформації НІС для відновлення української науки та України.
Для цього автори здійснили:
1. визначення ролі НІС у подоланні викликів повоєнного відновлення;
2. аналіз інституційних умов функціонування НІС та виявлення ключових проблем;
3. підготовку рекомендацій щодо трансформації НІС для повоєнного відновлення.
НІС є комплексною системою, яка об’єднує різні інституції та суб’єктів наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інфраструктуру, яка підтримує їх функціонування. Війна в Україні негативно позначилася на всіх її рівнях та елементах і мала множинні прояви цього деструктивного впливу – фізичний, фінансовий, демографічний, емоційно-психологічний. Рекомендації для подолання цих наслідків, подані в цій та інших книгах проєкту «Science at risk!», є універсальними для відновлення НІС у різних країнах, які можуть потерпати від збройних конфліктів, війн, техногенних чи природних катаклізмів. До таких рекомендацій, зокрема, належать способи включення наукової спільноти у процеси повоєнного відновлення; шляхи налагодження комунікацій між суб’єктами НІС та інституційним середовищем – державою, бізнесом, суспільством; напрями розширення спектра механізмів фінансування досліджень, розробок та інновацій.