Відновлення науки: блог Олени Ципліцької

Олена Ципліцька — докторка економічних наук. Останніми роками займається дослідженням ефективності інструментів промислової політики та просторових аспектів промислового розвитку. Одним з напрямів її роботи є підтримка стартап-екосистем на національному і локальному рівнях. Тож Олена не лише дослідниця, а й тренерка програми «Booster інноваційних проєктів» для науковців, які прагнуть комерціалізувати свої розробки. У проєкті Science At Risk вчена займається напрямом «Відновлення». Що робоча група у даному напрямі вже досягла, а що лише планує, читайте у блозі. 

Зважаючи на критичний стан науково-інноваційної системи в умовах війни я вирішила долучитися до проєкту Science at Risk та зробити свій внесок у створення перспектив для майбутнього тих талантів, які захочуть себе реалізувати в науці. 

У Science At Risk я і мої колеги займаємось напрямом «Відновлення». Це напрям, який вимагає не лише аналітичних навичок, а й візіонерських здібностей, вміння не лише констатувати стан справ, але й побачити можливі перспективи й сценарії розвитку.

Для мене як фахівчині з промислового розвитку він став пріоритетним, і саме його я обрала під час заповнення анкети для участі в проєкті. Бо відновлення країни має бути комплексним: промисловість та інші сфери економічної діяльності мають діяти у тандемі з наукою для того, щоб перестрибнути прірву довоєнної деіндустріалізації та задати темп інноваційним змінам. На мій погляд, це єдиний шлях якісно перейти від стратегії «руху навздогін» провідним країнам до стратегії помірковано-наступальної або навіть випереджальної.

У напрямі «Відновлення» я беру участь у написанні двох білих книг, присвячених розвитку людського капіталу та науково-інноваційної системи. В останній виступаю також координатором. 

Під час написання концепції для питань відновлення науки на системному рівні одним з найбільших викликів став вибір назви. На думку нашого дослідницького колективу, вона б мала висвітлити й ціль трансформації самої науково-інноваційної системи, і роль та призначення цієї трансформації для повоєнного відновлення не лише науки, а й всієї країни. Різноаспектність поглядів на ці речі поки не привели нас до остаточної версії найменування книги, а робочий варіант наразі звучить як «Наукове забезпечення повоєнного відновлення через трансформацію науково-інноваційної системи». Так, поки що химерно і закручено. 

Що прагнемо висвітлити в цій темі? Те, як подолати ключову проблему — невідповідність інституційних умов функціонування науково-інноваційної системи завданням і викликам повоєнного відновлення. 

Методи дослідження обиралися, виходячи із необхідності всебічно дослідити питання — від опрацювання наявних публікацій, даних статистичних спостережень (кабінетне дослідження) до проведення власних польових досліджень з використанням експертних інтерв’ю, анкетування та фокус-груп. 

Більша частина заходів із первинного збору даних вже реалізована. Ці результати є найцікавішими, адже відображають не лише певні міркування фахівців, дотичних до науки та інновацій, а і їхні настрої, що важливо для формування бачення майбутнього науки. 

Низка інтерв’ю та фокус-групи показали, що наші вчені та експерти щоденно стикаються з:

— проблемами забюрократизованості науки та освіти;

— нерозумінням сучасних процесів, зокрема у сфері реалізації міжнародних проєктів, з боку керівництва наукових установ та університетів; 

— технічними й фінансовими питаннями в проведенні досліджень та реалізації міжнародної співпраці. 

Разом з тим, експерти мають чітке розуміння, який інструментарій можна використати для поліпшення ситуації в науці, які зміни впровадити в законодавчому полі й з якими бар’єрами доведеться мати справу ще тривалий час. 

Інший інсайт — окремі позиції експертів є радикально відмінними: щодо ролі державного фінансування; хто є відповідальним за налагодження зв’язків між наукою, державою та бізнесом; як має вибудовуватися нова управлінська структура в науці. 

Тому для нас формування гармонійного та узгодженого документа дійсно є викликом. Ми в обговореннях все ще окреслюємо контури нашого бачення повоєнного відновлення науки, але з кожною зустріччю дедалі більше доходимо згоди щодо висловлених ідей та думок. Це особливо важливо, коли чітке бачення держави взагалі відсутнє — як щодо повоєнного відновлення економіки, так і щодо розвитку науки та інновацій в країні.