Викрадений музей. Херсон

Викрадений музей. Херсон

27.02.23

Херсон – це єдиний обласний центр, який росіянам вдалося окупувати під час повномасштабного вторгнення. На жаль, під окупацією він перебував досить довго, а відступ росіяни робили планомірний і поступовий. Це дало їм можливість вкрасти не тільки пральні машинки, але й культурну спадщину. Цю саму крадіжку вони назвали «евакуацією», і це не дивно, бо війну росіяни називають «спецоперацією», а відступ «жестом доброї волі». Викрадення пам’ятників Суворову і Ушакову чи останків Потьомкіна можна назвати відновленням історичної справедливості: росіяни просто забрали маркери свого імперіалізму. Але на цьому вони не зупинилися і розграбували також художній і краєзнавчий музеї.  

В останньому їм допомогла директорка-колаборантка Тетяна Братченко. Коли окупанти захоплювали місто, вона не дотрималася інструкцій і не перенесла найцінніші експонати в фондосховище, натомість розпорядилася демонтувати експозицію, присвячену АТО. Музей працював під час всієї окупації, до нього навідувалися депутати держдуми РФ, проводилися конкурси дитячих малюнків на 9 травня. Але коли почало пахнути смаленим, Братченко втекла, покинувши музей напризволяще, після чого 24 та 26 жовтня окупанти пограбували експозицію та фонди музею.

Викрадений музей. Херсон №1
Фотографія музею

  Херсонщина лежить на березі Чорного моря, а отже, має багату історію. На її території знайдено чимало комплексів різних епох: кам’яний вік, мідна доба, епоха бронзи, скіфи, сармати, греки, козацькі січі, середньовічна фортеця Тягинь. Усі експонати з розкопок зберігалися в цьому музеї. Колекція нараховувала понад 200 тисяч одиниць і постійно поповнювалася.

Ми приїхали в музей за нецілий місяць після звільнення Херсона. Місто почало повертатися до нормального життя, але росіяни облаштували вогневі позиції на лівому березі Дніпра і взялися за хаотичний обстріл. Музей розташований за два квартали від ріки, та попри гучні звуки прильотів, працівники приходять на роботу і проводять інвентаризацію експонатів, які росіяни не встигли вивезти.  

Викрадений музей. Херсон №2

Екскурсію розкраденим музеєм нам провів Денис Сікоза, заступник начальника Обласної інспекції з охорони пам’яток історії та культури. Пан Денис жив в окупованому Херсоні до серпня, потім йому вдалося виїхати, але на третій день після звільнення міста він повернувся і взявся за роботу.

Можна простежити доволі просту логіку: росіяни забирали порівняно легкі й не дуже делікатні експонати, тому колекція флори й фауни, а також половецькі баби, важкі надгробні стели, гармати та якорі залишилися на місці.  

Викрадений музей. Херсон №3

Перший зал – кам’яна доба, мідна доба, епоха бронзи. Порожні вітрини, у яких залишилися тільки підписи до експонатів. З цього залу росіяни викрали навіть сучасні муляжі списів первісних мисливців на мамонтів.

Викрадений музей. Херсон №4

Другий зал – кочовики раннього залізного віку, скіфи, сармати, черняхівська культура. Так само порожньо. Замість експонатів з дорогоцінних металів висять їхні фото.

Третій зал – міста-держави Північного Причорномор’я: Ольвія, Пантікапей, Херсонес. Вкрадено майже все. Одну надгробну стелу з Пантікапея не подужали винести й перевернули.

Викрадений музей. Херсон №5

Четвертий зал – гуни, авари, Русь, литовські та татарські фортеці. Не погребували навіть вітриною, присвяченою Мазепі та Кам’янській січі – забрали зброю, люльки, скляні штофи.

Викрадений музей. Херсон №6

П’ятий зал присвячений заснуванню міста та етнічним групам Херсонщини. Тут вкрадено документи, зброю, особисті речі тогочасних діячів. На одній стіні розміщено три бокси – в одному з них був робочий кабінет початку XIX століття (вкрадено), у другому – картина центру міста кінця XVIII століття і два манекени з формою російського офіцера та одягом придворної дами (вкрадено). У третьому – манекени з народними костюмами українки та кримської татарки (залишили).

Викрадений музей. Херсон №7

Також у цьому залі не вкрали російські лапті. В цьому можна простежити історичну тяглість, якщо згадати, що сучасні окупанти радо крадуть наше тактичне взуття і залишають своє.

На другому поверсі із виставки «Людина і зброя» (від кам’яної доби до сучасності) винесли все, що змогли підняти. У цьому залі була унікальна холодна та вогнепальна зброя: середньовічні, японські та китайські мечі, шаблі та мушкети козацької доби.

Викрадений музей. Херсон №8

У залі «Степова Еллада» було багато експонатів, присвячених грекам та тогочасним кочовикам: амфори, статуетки, посуд, архітектурні елементи храмів. Зал розкрадений майже повністю. Під час демонтажу росіяни розбили скляний римський кубок та горщик V століття з черняхівських поховань. Їх так і залишили. Посеред зали стоїть зменшена копія статуї Октавіана Августа XIX століття і дивиться на наслідки роботи варварів ХХІ століття.

Викрадений музей. Херсон №9

Із зали, присвяченої Другій світовій, вкрали усі ордени – і радянські, і нацистські, всю невелику зброю та особисті речі героїв війни. Виникає великий сумнів, що ці експонати були якось марковані і самі крадії знають, яка річ кому належала. Усе радше виглядає на хаотичну крадіжку.

Викрадений музей. Херсон №10

Написи у цій залі набирають іншого значення в контексті сучасних подій. Наприклад, оцей: «Масові знищення мирного населення, військовополонених, економічна експлуатація, терор та безправ’я викликали ненависть населення до загарбників. Сотні тисяч українців, в тому числі і херсонців, взяли участь в опорі нацистському окупаційному режимові».

Пан Денис каже, що зараз важко оцінити, скільки саме експонатів викрадено. Зазвичай музей виставляє найцікавіше у постійній експозиції, а вона майже цілком розграбована, зокрема найунікальніші речі зі стародавніх сарматських та гунських комплексів, а також надгробна стела Леокса, на якій зафіксоване одне з перших зображень амазонки, тобто скіфської жінки-воїна.

Викрадений музей. Херсон №11

Якби директорка не була колаборанткою і таки спакувала найцінніше у фондосховище, окупантам не вдалося б так оперативно розікрасти музей.

Під час Другої світової Херсонський краєзнавчий не встигли евакуювати, тоді його фонди також розікрали. Деякі колекції вдалося повернути аж у 90-х роках. Залишається тільки сподіватися, що цього разу також вдасться повернути розграбоване. Можна буде навіть провести символічний обмін на лапті, щоб усі залишилися при своєму.

Матеріал підготовлено в рамках проєкту за підтримки Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Інші історії