Збереження музейних та наукових колекцій: блог Леоніда Горобця

Леонід Горобець — доктор біологічних наук, працює у палеонтологічному відділі Національного науково-природничого музею НАН України. У проєкті Sciense at risk працює в групі аналітиків над темою «Збереження музейних/наукових колекцій». 

У блозі Леонід розповів про себе та свою роль у проєкті Sciense at risk, згадав, як командою аналітиків обирали методи дослідження, описав результати, які вже отримали, та окреслив майбутні кроки роботи. 

У 2013 році я розпочав роботу в Національному науково-природничому музеї НАН України й відтоді не виїжджав у польові експедиції. Єдине відрядження було також до музею — в Одеський національний університет імені І.І. Мечникова. Виявилось, що в музейних фондах зберігається чимало об’єктів, які потребують опису, і мені ніколи займатись пошуком нових. Якщо за свою наукову кар’єру встигну опрацювати принаймні рештки птахів із палеонтологічних та археологічних місцезнаходжень у науково-природничому музеї, це буде чимале досягнення. Головне, щоб об’єкти збереглись, тому що деякі знахідки переживають вже третю війну.

У проєкті Sciense at risk я залучений до напряму «Збереження науки», а саме до теми «Збереження музейних/наукових колекцій». Методи роботи узгодили в межах групи та в діалозі із кураторами проєкту. Основним методом збору інформації є інтерв’ю із фахівцями зі збереження наукових/музейних колекцій. Так можна дізнатись про унікальний досвід, якого набули українські вчені в часи війни (як з 2014 року, так і з 2022 року).

На цю мить збір інтерв’ю ще триває, тож найбільш цінним відкриттям для мене є особиста рефлексія над збереженням колекції, яку курую особисто я. Здавалось, що де-де, а в мене все гаразд — визначено, підписано, покладено в шафу та записано до каталогу. Але просте запитання: у випадку небезпеки, коли є час на евакуацію — які коробки вивозити першими? Або інше просте запитання: чи створені, за можливості, цифрові копії об’єктів? Так, професійне фотографування та 3D-сканування потребує людських зусиль та фінансів, ми не можемо здійснити їх для сотень тисяч об’єктів, що зберігаються в музеї. Однак у деяких випадках навіть звичайна фотографія є додатковим заходом щодо збереження і може врятувати інформацію у разі надзвичайної ситуації.

Вразила схожість різних галузей науки (наприклад, палеонтології та етнографії) в справі збереження експонатів. Як виявилося, ми маємо подібні проблеми: нерозуміння з боку відвідувачів, що музей — це не лише експозиція, але й фонди; нестача приміщень для збереження; потребу у виготовленні копій як цифрових, так і матеріальних; труднощі в евакуації (транспортування деяких експонатів неминуче супроводжується пошкодженням). Навіть вибиті вибуховою хвилею вікна виявились проблемою, знайомою для багатьох установ.

З одного боку, отримані результати засмучують — занадто багато чого необхідно змінити. З іншого — лише так можна віднайти шляхи вирішення труднощів.

Більшість із них потребують суттєвого фінансування, але деякі можуть бути вирішені малим коштом. Що ж до заходів, що потребують фінансування, то лише частина із них може бути реалізована коштом міжнародних проєктів (наприклад, 3D-сканування). Основна частина може бути реалізована лише державою (побудова фондосховищ, реальна співпраця наукових установ та ДСНС тощо). Тож подальша робота видається кропіткою — налагодження контакту між науковцями та державою.